Шпигуни Володимира Путіна замишляють глобальний хаос

Росія втілює в життя революційний план диверсій, підпалів і вбивств

«Ми бачили підпали, диверсії та інше: небезпечні акти, що здійснюються з дедалі більшою безрозсудністю», — застеріг глава британської контррозвідки MI-5 Кен МакКаллум про загрозу, яку становлять Росія та її військова розвідка. «ГРУ, зокрема, виконує постійну місію зі створення хаосу на вулицях Великої Британії та Європи», — сказав він 8 жовтня. Інші європейські спецслужби також стурбовані. Глава розвідки Німеччини Бруно Каль 14 жовтня заявив, що таємні заходи Росії досягли «небаченого раніше рівня». Глава Федерального відомства захисту конституції Німеччини Томас Гальденванг повідомив законодавцям, що акт диверсії ледь не спричинив катастрофи літака на початку цього року, і попередив, що «агресивна поведінка» російських шпигунів загрожує життю людей [1].

Війна Росії проти України супроводжується посиленням агресії, підривної діяльності та втручання у справи інших країн. Зокрема, різко зросла кількість російських диверсій в Європі. «Ми бачимо диверсійні акти, які зараз відбуваються в Європі», — заявив у вересні віце-адмірал Нільс Андреас Стенсонес, глава Норвезької розвідувальної служби. Глава британської зовнішньої розвідки MI-6 сер Річард Мур висловився більш відверто: «Російські розвідувальні служби, чесно кажучи, трохи здичавіли».

Люди Кремля витіснили Захід із кількох африканських держав. Його хакери, за даними спецслужб Польщі, намагалися паралізувати країну в політичній, військовій та економічній сферах. Російські пропагандисти поширювали дезінформацію по всьому світу. Збройні сили РФ хочуть вивести на орбіту ядерну зброю. Російська зовнішня політика вже давно занурилася в хаос. Тепер, здається, вона налаштувалась на щось інше.

Розпочнемо з цьогорічних диверсій. У квітні у Німеччині заарештували двох громадян, які мали паспорти Німеччини та Росії, за підозрою в підготовці за завданням ГРУ нападів на американські військові об’єкти та інші цілі. Того ж місяця у Польщі заарештували чоловіка, який збирався передати ГРУ інформацію про аеропорт Жешув, центр постачання зброї в Україну, а Британія висунула звинувачення кільком особам у підпалі у Лондоні логістичної фірми, що належить українцям. Чоловіків звинуватили в пособництві ПВК «Вагнер», в організації найманців, яка зараз контролюється ГРУ. В червні у Франції заарештували українця, який мав також громадянство РФ, котрий дістав поранення після спроби виготовити бомбу у своєму номері у готелі в Парижі. У липні стало відомо, що Росія планувала вбити Арміна Паппергера, керівника Rheinmetall, найбільшої німецької оборонної компанії. Повітряний рух в стокгольмському аеропорту Арланда було припинено 9 вересня більш ніж на дві години після того, як над злітно-посадковими смугами з’явилися безпілотники. «Ми підозрюємо, що це був навмисний вчинок», — сказав представник поліції. Американські офіційні особи попереджають, що російські кораблі проводять розвідку підводних кабелів.

Навіть там, де Росія не вдавалася до насильства, вона намагалася викликати проблеми у інший спосіб. В країнах Балтії заарештували низку осіб, як повідомлялося, за проплачені Росією провокації. Співробітники французької розвідки стверджують, що Росія відповідальна за залишені біля Ейфелевої вежі в Парижі у червні домовини із французьким прапором і написом «Французькі солдати України». Багато з цих вчинків здійснені з метою розпалити спротив допомозі Україні. Але й інші мають на меті розширити будь-які розколи у суспільстві, навіть якщо вони мало або зовсім не пов’язані з війною. Франція впевнена, що Росія також стоїть за графіті з 250 зірками Давида на стінах Парижа в листопаді, що було спробою розпалити антисемітизм, який розрісся із початком конфлікту Ізраїлю та ХАМАС.

Значна частина такої діяльності Росії була віртуальною. У квітні хакери, пов’язані з ГРУ, схоже, маніпулювали системами управління водоочисними спорудами в Америці та Польщі. У вересні Америка, Велика Британія, Україна та кілька інших країн опублікували подробиці кібератак в/ч 29155 ГРУ, групи, яка раніше була відома своїми вбивствами в Європі, включно з невдалою спробою отруїти колишнього офіцера російської розвідки Сергія Скрипаля. За повідомленнями США та їхніх союзників, кіберзусилля ГРУ, які тривали принаймні з 2020 року, були націлені не лише на шпигунство, а й щоб «завдати шкоди репутації» у спосіб викрадання та провокування витоку інформації, а також на «систематичний саботаж» для знищення даних.

За межами Європи офіцери ГРУ були в Ємені поряд із хуситами, повстанським угрупованням, яке атакувало кораблі в Червоному морі, нібито на знак солідарності з палестинцями. Росія, обурена наданням Америкою Україні ракет далекого радіусу дії, за повідомленням CNN, була близька до того, щоб у липні надати зброю хуситам, але змінила позицію внаслідок сильного спротиву з боку Саудівської Аравії. Той факт, що президент Росії Володимир Путін був готовий віддалити від себе Мухаммеда ібн Салмана, фактичного правителя королівства, якого він улещував роками, свідчить про те, як війна Росії проти України знищила її більш широку зовнішню політику.

Все і всюди

«Путін намагається завдати нам ударів на всіх напрямках», — стверджує Фіона Гілл, колишня високопосадовиця у справах Росії в Раді національної безпеки США. Вона порівнює цю стратегію з фільмом «Все всюди й одразу», який отримав премію «Оскар». В Африці, наприклад, Росія використовувала найманців, щоб витіснити вплив Франції та Америки після державних заколотів у Буркіна-Фасо, Малі та Нігері.

Втручання Росії у справи Америки має зовсім інакшу форму. В травні директорка національної розвідки США Евріл Гейнс назвала Росію «більш активною зовнішньою загрозою нашим виборам», ніж Китай чи Іран. Це не просто спроба сформувати політику Америки щодо України. «Москва, швидше за все, розглядає такі операції як спосіб зруйнувати Сполучені Штати як свого основного супротивника, — сказала вона, — що дасть Росії змогу просувати себе як велику державу». У липні американські розвідувальні служби заявили, що вони «починають бачити, як Росія націлюється на визначені демографічні групи виборців, просуває суперечливі наративи та очорнює конкретних політиків».

Ці зусилля, як правило, зашкарублі й неефективні. Але вони плідні, інтенсивні та іноді інноваційні. У вересні міністерство юстиції США звинуватило двох співробітників підконтрольного Кремлю ЗМІ Russia Today, який регулярно виплескує російські наративи та жахливі теорії змови, у виплаті 10 млн доларів неназваній медіакомпанії у штаті Теннессі. Фірма, яку називають Tenet Media, опублікувала майже 2000 відео в TikTok, Instagram, X і YouTube (коментатори, оплачені компанією, заперечували правопорушення). Міністерство юстиції також вилучило 32 підконтрольні Кремлю Інтернет-домени, призначені для імітації законних новинних сайтів.

Російські пропагандисти також експериментують із технологіями. Мережа веб-сайтів CopyCop брала законні статті новин і використовувала модель штучного інтелекту ChatGPT, щоб переписати їх. Понад 90 статей у французьких ЗМІ було змінено з підказкою: «Будь ласка, перепишіть цю статтю, зайнявши консервативну позицію проти ліберальної політики адміністрації Макрона, на користь французького робітничого класу». Інший переписаний матеріал містив докази його вказівок: «Ця стаття… підкреслює цинічний тон щодо уряду США, НАТО та американських політиків».

Російські кампанії з дезінформації навряд чи є чимось новим, визнає історик російської зовнішньої політики Сергій Радченко, вказуючи на такі епізоди, як меморандум Танаки [2], нібито радянська підробка, яка була використана для дискредитації Японії в 1927 році. Також не є новинкою проксі-війни чи вбивства. Радянські війська вже воювали в Ємені під виглядом єгиптян на початку 1960-х рр., зазначає він. Попередники та наступники КДБ вбили багатьох людей за кордоном, від Льва Троцького до колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка [3].

Справді новим, каже пан Радченко, є те, що «якщо раніше спецоперації підтримували зовнішню політику, то сьогодні спецоперації стали зовнішньою політикою». Десять років тому Кремль співпрацював з Америкою та Європою з метою протистояти ядерній програмі Ірану та Північної Кореї. Така співпраця тепер здається фантастикою. «Схоже, що росіяни більше не відчувають, що вони зацікавлені в збереженні чогось із післявоєнного міжнародного порядку», — каже пан Радченко. Цей період більше нагадує йому нігілістичну зовнішню політику Мао під час китайської «культурної революції», ніж мислення Радянського Союзу часів холодної війни, яке включало періоди прагматизму та обережності. Пані Гілл формулює це інакше: «Це — Троцький замість Леніна».

Путін підтримує ці ідеї. «Нас чекає, ймовірно, найнебезпечніше, непередбачуване і водночас найважливіше десятиліття з моменту закінчення Другої світової війни.., — сказав він наприкінці 2022 року. — …Якщо цитувати класика, — додав він, посилаючись на статтю Володимира Леніна у 1913 році, — то це революційна ситуація». Ця віра в те, що післявоєнний порядок є гнилим і потребує переписування, якщо необхідно, — силою, також дає Росії спільну мету з Китаєм. «Зараз відбуваються зміни, яких ми не бачили 100 років, — сказав Сі Цзіньпін Путіну минулого року в Москві, — і ми є тими, хто спільно керує цими змінами».

Зовнішньополітична стратегія Росії, опублікована в 2023 році, пропонує безликі запевнення у тому, що вона «не вважає себе ворогом Заходу… і не має злих намірів». Таємний додаток, отриманий The Washington Post від європейської розвідувальної служби, свідчить про інше. Він пропонує комплексну стратегію стримування проти «коаліції недружніх країн» на чолі з Америкою. Серед інших дій у «військово-політичній, торговельно-економічній та інформаційно-психологічній… сферах» — це «наступальна інформаційна кампанія». Кінцевою метою, як зазначається, є «послабити опонентів Росії».

Це не означає, що Росію неможливо зупинити. Вона все частіше стає молодшим партнером Китаю. У деяких країнах, наприклад у Сирії, її вплив знизився. Вона не завжди підтримує своїх власних найманців — у липні десятки бойовиків ПВК «Вагнер» були вбиті із засідки малійськими повстанцями, яким допомагала Україна [4]. Сер Річард Мур каже, що російська підривна діяльність може бути припинена за допомогою «старої доброї роботи у сфері безпеки та розвідки», спрямованої на виявлення офіцерів розвідки та кримінальних елементів, які стоять за нею. Той факт, що Росія все більше покладається на злочинців для виконання цих дій, частково через те, що російських шпигунів масово виганяють з Європи, є ознакою відчаю. «Використання Росією такої агентури ще більше знижує професіоналізм їхніх операцій, а відсутність у них дипломатичного імунітету збільшує наші можливості з протидії», — каже МакКаллум.

Російське втручання спрямоване на те, щоб здійснити тиск на НАТО, не провокуючи війни. «У нас також є червоні лінії, — каже пані Гілл, — і Путін намагається їх промацати». Але, якщо ним справді управляє революційний дух, він переконаний, що Захід — це прогнила будівля, то це означає, що в наступні місяці та роки буде ще більше перетнутих червоних ліній.

Джерело: The Economist

Примітки:

[1] Вже після публікації цієї статті, 21 жовтня ц.р. на сайті IntelNews була розміщена інформація про те, що російські спецслужби можуть бути причетні до двох пожеж, які сталися минулого літа на транспортних складах німецької логістичної фірми DHL. Наприкінці минулого тижня британська газета The Guardian повідомила, що подібний інцидент стався також на складі DHL у передмісті Бірмінгема.

[2] Меморандум Танаки — стратегічний документ, автором якого нібито був прем’єр-міністр Японії генерал Танака Ґіїті. У меморандумі викладений план військової експансії на Азійському континенті та подальшого завоювання світу. У 1995 році відставний генерал-лейтенант КДБ В. Павлов заявив, що документ був сфабрикований в СРСР для того, щоб посіяти антияпонські настрої в США та в Європі. Останнім часом японські фахівці з історії міжнародних відносин як джерело підробки все частіше вказують на оточення тодішнього диктатора Маньчжурії маршала Чжан Сюеляна.

[3] Литвиненко Олександр Вальтерович, колишній підполковник ФСБ. У 1998 році заявив, що отримав наказ від свого керівництва ліквідувати бізнесмена та політика Бориса Березовського. Після порушення проти нього кримінальних справ, разом із родиною втік до Великої Британії, де отримав політичний притулок. Згодом почав співпрацювати з англійськими та іспанськими спецслужбами, яким передав інформацію про зв’язки чиновників РФ із російською мафією в Європі. У листопаді 2006 року помер у лікарні від променевої хвороби. Британський суд дійшов висновку, що його було отруєно внаслідок спецоперації ФСБ, схваленої, ймовірно, особисто тодішнім директором ФСБ Миколою Патрушевим та президентом РФ Володимиром Путіним.

[4] Офіційний представник повстанців заявив, що вони не отримували жодної допомоги від України для розгрому бойовиків ПВК «Вагнер».

Переклад і примітки — Володимир Паливода